Непередбачені випадки в історії сприяли перевазі однієї мови над іншими і обкреслювали лінгвістичний пейзаж. Таким чином, серед сотні інших діалектів, на яких говорять у Франції, розмовна французька в області Парижу, резиденції французького королівського двору, змусила визнати себе і зайняти місце сучасної французької. Якби в середні віки королівська влада мала резиденцію в Арле або в Кале, сучасна франкофонія значно б відрізнялася: в Квебеці, в Яунде або в Лозанні, можливо сьогодні розмовляли б французькою з провансальським або нормандським діалектом.
Таким чином, історія, створена домінуючими мовами, забезпечує їх поширення. Саме Римська імперія виділила романську Європу і отже, починаючи з епохи Відродження, інші колоніальні імперії привели до того, що в наші дні в Мехіко або у Буенос-Айресі говорять іспанською, в Ріо або в Луанді – португальською, у Вашингтоні або в Нью-Делі англійською, французькою – в Пуанто Питре або в Дакарі.